ЛЮБО, БРАТЦІ, ЛЮБО

 Як батько заграє, ворог враз ридає.
 То іти до кого молодому козаку.
 Червоні ліворуч, білії праворуч.
 Піду я до батька на гражданськую війну.

 Любо, братці, любо, любо, братці, жить.
 З нашим отаманом не приходиться тужить.

 Із-за балки лунко, лунко в береги
 Вдарили одразу короткії батоги.
 Батько нахилився, коня у кар’єр.
 «Висікти сволоту!» — цівку плечем впер.

 Любо, братці, любо, любо, братці, жить.
 З нашим отаманом не приходиться тужить.

 А першая куля, а першая куля
 Порснула по мні, та спасли ремні.
 А другая куля, а другая куля
 Вранила коня, ще й за світа дня.

 Любо, братці, любо, любо, братці, жить.
 З нашим отаманом не приходиться тужить.

 А третяя куля, а третяя куля
 Зранила мене, мого коня нехай мине.
 Як терпець урвався, вже не налякать.
 Тільки б дотягнутися, а на смерть начхать.

 Любо, братці, любо, любо, братці, жить.
 З нашим отаманом не приходиться тужить.

 Несумуйте батьку, нічого пенять
 Ті, хто виноваті, вже навіки сплять
 А що да не владнали та не домайстрували
 Буде того зілля нашим дітям дорубать

 Любо, братці, любо, любо, братці, жить.
 З нашим отаманом не приходиться тужить.

 Годі на сьогодні, браття, храбрувать,
 Коні натомились, хлопці хочуть спать.
 Нічого не шкода, ні врага-ірода
 Шкода лише волі та буланого коня.

 Любо, братці, любо, любо, братці, жить.
 З нашим отаманом не приходиться тужить.