Люди як манекени схожі на Барбі і Кена,
Фото на Кенон щоденно, в вену ганяють натхненно,
І даремно тоне цей титанік впевненно,
Правда затемнена, незнайденне НЛО.
Загуло у серці музика потоком лється,
Музика за своє бється, музика зовсім не гнеться,
Під напоромами долі, на рану трохи солі,
Пустота очі мозолить, телефон кричить хтось дзвонить,
Так братан, все нормально, все ще тут,
Лікуюсь чаями і в Маямі ще не був,
Я не забув, всіх клятв, ціню цей скарб,
Купи фейкових братсв, відчують крах.
Далі рубаю свою лінію, держуся русла,
Часом синію від синькі і диму густого,
Я як Кусто, дивлюся в незнанні глибинни,
серце кипить, горить і наврядчи припинить.

Дощ за вікном, змиє все, винесе,
Карусель рознесе на шматки от і все.
Дощ за вікном, падає, радує
Душу а все зайве рушить.

Час плине, біт не стине, я не з тими,
В кого гроші стимул, свій стяг нестиму.
Скинув бруд з душі, труднощні у дощі,
Розчиняються і капають лиш пустощі,
Хтось у плащі кривить свої люті пащі,
Під зонтом шукають щастя, ледащі,
Я краще пробіжусь під сильним ливнем швидко,
Ніж сховаюся у сітку, вк ком,
Глянь у вись, до неба так близько,
Підведись, життя летить зі свистом,
Стало так тісно, літаєм так низько,
Стоячи на місці не дійдеш до обеліску.

Дощ за вікном, змиє все, винесе,
Карусель рознесе на шматки от і все.
Дощ за вікном, падає, радує
Душу а все зайве рушить.