Тихий вітер у діброві колише тополю 
 Жене хвилю трав високих по вільному полю 
 Несе хмари грозовії 
 Несе грізні буревії 
 Він наповнить моє серце смутком злого болю 

 Він полине чорним птахом над похмурим лісом
 І ялинових верхівок заколише списи
 Він розбудить тугу сіру
 Він розбудить страх, зневіру
 І на світло дня накине темряви завісу

 Звіє вітер хмари сірі, тай понад горами 
 Їх розірве блискавиця хижими руками 
 Грім заглушить все навколо 
 Розірве Свароже Коло 
 Понесе лихую звістку тихими містами 

 Звістку люту, що зібрався брат іти на брата
 Що віднині лиш ненависть буде панувати
 Що пролита кров невинна
 Неспокутана провина
 Буде соромом назавжди славний рід вкривати

 І пролився дощ невпинний від страждань і крові
 Коли вкинули свободу у води Дніпрові
 Він залив жалю сльозами
 Ями сповнені тілами
 Заховавши темний смуток в крони смерекові