Не Шекспір

Дощ малює тривожні картини,
Дощ танцює повільно, на хмурім вікні,
Одинокі й важкі ті краплини,
Розбивають утому в мені...

Це хвилини для творчого злету,
В цей момент я тобі помолюся,
І строфою палкого сонету,
Десь у полі тихенько приснюся...

Але я не Шекспір...
І сонет - не моє,
Та я буду  творити далі!!!
В цьому є своя тема, в цьому сенс навіть є,
Як в новинах, на п"ятім каналі......