Пам'ятаю, тату, давним-давно
В пам'яті моїй, як німе кіно:
Ми малі сміємося, ти молодий.
Згадую щодень, я той час золотий.
Думала тоді, ніби ти чарівник.
Ти ж бо ним не став, бо того ти звик,
Що любов батьківська спроможна в усе
Просто нас любив над усе.

Приспів:
Коли заплаче серце батька
Будуть очі його сумними.
У тебе в хаті, мій любий тату,
Завжди будемо дітьми малими.
Таку важку мозолясту долоню
Положиш ніжно на голову доні.
Надійно-затишно, як у дитинстві -
Благословиш.

Відцвітав садок твої доні росли.
І роки у вирій лелеки несли,
А як повертались несли сивину
Істину життя, наче сонце ясну.
І нехай в вікно заглядає зима,
Теплоту душі не погасить вона.
Перший сніг для тебе надію несе,
Бо онуків любиш тепер над усе.