Знов зозулі голос чути в лісі,
Ластівки гніздечко звили в стрісі.
А вівчар жене отару плаєм,
Тьохнув пісню соловей за гаєм.

Всюди буйно квітне черемшина
Мов до шлюбу вбралася калина.
Вівчара в садочку,
В тихому куточку,
Жде дівчина, жде.

Йшла вона в садок повз осокори,
Задивилась на високі гори,
Де з беріз спадають вранці роси,
Цвіт калини приколола в коси.

Вже за обрій сонечко сідає.
З полонини їй вівчар співає:
- Я прийду до тебе, як отару
З водопою зажену в кошару.

Ось і вечір, вівці біля броду
З Черемоша п’ють холодну воду,
У садочку вівчара стрічає
Дівчинонька, що його кохає.