Арфами, арфами — 
золотими, голосними обізвалися гаї 
Самодзвонними: 
Йде весна 
Запашна, 
Квітами-перлами 
Закосичена. 
Думами, думами — 
наче море кораблями, переповнилась блакить 
Ніжнотонними: 
Буде бій 
Вогневий! 
Сміх буде, плач буде 
Перламутровий... 
Стану я, гляну я — 
скрізь поточки як дзвіночки, жайворон 
як золотий 
З переливами: 
Йде весна 
Запашна, 
Квітами-перлами 
Закосичена. 
Любая, милая,— 
чи засмучена ти ходиш, чи налита щастям 
вкрай. 
Там за нивами: 
Ой одкрий 
Колос вій! 
Сміх буде, плач буде 
Перламутровий... 

Павло Тичина, 1914