Джульєтта, якби ти тільки знала,
Як невимовно мало залишилось у нас
Поетів, ти б, мабуть, не мовчала,
Якби ти тільки знала, який навколо час.
Я знаю, ти б могла,
Змінити нас могла.

Моя Джульєтта, от би ти побачила сама,
Яка на твоєму балконі настала зима,
Моя Джульєтта, кажуть, що любов уже не та,
Хіба ти б сьогодні мовчала, Джульєтта?

Побути я міг би коло тебе,
Побути і відчути, як рятувала ти
Ромео від цілої планети,
Бо часом і від себе так хочеться втекти.
Я знаю, ти б могла,
Змінити нас могла.

Моя Джульєтта, якби ти побачила сама,
Яка на твоєму балконі настала зима,
Моя Джульєтта, кажуть, що любов уже не та,
Хіба б ти мовчала, Джульєтта, Джульєтта?

Сьогодні усе не так, Джульєтта.
Монтеккі й Капулетті давно уже сім’я.
Я знаю, і так любов буває,
Але вона минає, бо вічна лиш твоя.
Напевне б ти могла,
Змінити нас могла.

Моя Джульєтта, от би ти побачила сама,
Яка на твоєму балконі настала зима,
Моя Джульєтта, кажуть, що любов уже не та,
Хіба б ти мовчала, Джульєтта, Джульєтта?
А-а, а-а, Джульєтта!.. 
А-а, а-а, Джульєтта!.. 
А-а, а-а, Джульєтта!.. 
А-а, а-а, Джульєтта!..
А-а, а-а, Джульєтта!..