Я задивилась у небо… Лелека,
Він з батьківщини моєї, здалека.
Там, де було все не так, як хотіла,
І у чуже, наче птах полетіла.

А там далеко зосталась мама
Найдорожча у світі сама.
За доню молить сердечно бога,
Минають дні
А мені сниться, що під вербою
Ми розмовляємо вдвох з тобою
І найдорожче шепочу слово уві сні.

Твої листи пахнуть м’ятою, нене,
Благословінням небесним для мене.
А між рядками щоразу читаю
Слізьми написане – доню, чекаю!

Бо там далеко зосталась мама
Найдорожча у світі сама.
За доню молить сердечно бога,
Минають дні,
А мені сниться, що під вербою
Ми розмовляємо вдвох з тобою,
І найдорожче шепочу слово уві сні.

Та прийде час – повернуться лелеки,
Із країни теплої в край свій далекий.
І я, як птаха, вернуся додому,
Забуду біль свій розлуку і втому.

Бо там далеко зосталась мама
Найдорожча у світі сама.
За доню молить сердечно бога,
Минають дні,
А мені сниться, що під вербою
Ми розмовляємо вдвох з тобою,
І найдорожче шепочу слово уві сні.