Доведи, що звістка в останнє, нестримне бажання, що то чутки,
І слухавка падає вниз і замість розмови, крізь важкі гудки,
я не перебільшую, і настрій собі псую…
І ніч не відмовиться шукати по вулицях
Загадки…
Ніч упаде на місто яскравими фарбами вечірніх суконь
дим цигарок, граньчаки, битий посуд, поранений світ наших кухонь, ця ніч виклик прози, цей дощ, її сльози, у світлі фар ДПС, довершені будні, вагітні майбутнім вже зваженим без терез, дівочі секрети під соло кларнету наспівує місяць джаз….
І ми ще не пара, та я незабаром йому розповім про нас…
Твій портрет друкують газети,
Дратують та де ти її секрет?
Чи згадуєш мене ще?
Чи може я ніби ще – новий сюжет?
Слухавку не кидати,
про все їй розповісти…
Бо ніч не відмовиться, шукати по вулицях…
Загадки...