Етюд про Париж

Місто божевільних поетів та вчорашніх художників
Столиця дипломатії та модних прикидів
Ти пахнеш мертвою рибою та парфумами
І одноногі проститутки неначе підтверджують твою казковість

Золотавим прозрінням блищить Ейфелева Вежа
І гарячі круасани мріють про спокійне дитинство 
Наодинці з кавою та Наполеоном

Музеї, бульвари, арки, сміються з туристів
І хронічно пробачають їм 
їхню  ж мудакуватість і спроби сфотографувати
Все, що ті бачать
Неначе, це останній день, коли все халявно можна клацнути...

Сена могутніми капілярами 
вмиває з похмілля великих акторів
малого театру і дарує їм сифіліс...
Так...у кредит..
Іноді і безкоштовно...

Можна любити Париж,
Можна його ненавидіти,
Але бути до нього байдужим,
Це все-одно, що стригти лисого клієнта,
коли ти сам сліпий......