1. Не забуває , історії прожиті нами
Те минуле яке доля подарувала
І тільки ти , запитав моє серце самотнє
Сотні причин , але все одно я буду з тобою
Вибич але не піду  й не проси 
як не крути бо саме ти зачарував і памятай одне 
ти той який взяв в полон серце моє
Не забуває обличчя на фото твоїх
Памятай той новий світ намалюю тобі
Незнаю хто долі наші по землі 
Але я без тебе як листопад без осені.
Не забуває обличчя на фото твоїх
Памятай той новий світ намалюю тобі
Незнаю хто долі наші по землі 
Але я без тебе як листопад без осені.

Слова на папері , і знову ці двері
Які відчиняють всі сторони твоєї 
Ця наша стеля стане нашим небом 
Тільки почуй більше нічого не треба
залиши , залиши свій казковий сміх
Тільки не зникай як перший сніг
Хочу бути там де ти де я не сам де ми одні
Під небесами зустрічати схід 
Самі без слів блукати ночами
Хочу залишитись на мить під підїздом твоїм
Хочу бути сном твоїм , теплом твоїм ,просто твоїм
Вибач але я не піду як не проси ,  я буду тут
як не крути бо саме ти в полоні мене залиши 
Бо той поет який пише нашу казку знає в головній ролі ми , і ти це не забувай.

Не забуває обличчя на фото твоїх
Памятай той новий світ намалюю тобі
Незнаю хто долі наші по землі 
Але я без тебе як листопад без осені.

Не забуває обличчя на фото твоїх
Памятай той новий світ намалюю тобі
Незнаю хто долі наші по землі 
Але я без тебе як листопад без осені.

 Не забуває обличчя на фото твоїх
Памятай той новий світ намалюю тобі
Незнаю хто долі наші по землі 
Але я без тебе як листопад без осені.

Не забуває обличчя на фото твоїх
Памятай той новий світ намалюю тобі
Незнаю хто долі наші по землі 
Але я без тебе як листопад без осені.