Коли приходить біль, я відчуваю тільки жалість
Мене дратує цей вислів «як мало стати, так сталось»
Могло бути інакше, але багато але
Краще тата не мати, ніж знати, що тато є 
Ненавиджу соплі в піснях, люблю все по суті
Надіюсь через мої сльози мене не осудять, життя повне абсурдів,
Як у невільника спустошеним стає життя, коли ти син негідника
Його не було тоді, зараз і мені не треба 
Всім, що я маю, я завдячую мамі і небу
Також своїм зусиллям і своїм старанням 
Я навчився жити кожен день наче в остання
Приспів: 
Пройшли роки, а на порозі ти
Поки що це лише мої сни 
Лишаю в пам’яті, твої слова пусті
Залиш серце моє назавжди
Я злітав у небеса без правого крила – тому і падав
Так болю вже нема, лише великий шрам, але й пекуча рана.

Знаю не живеш, так як я живу
Знаю, що не спиш, як і я не сплю 
Свою правду ти знайшов…і я свою знайду
Я в Бога не питав де ти, питав де ти був
Коли ми жили самі, ті відповіді не почув
Невже серце не болить, невже тобі не шкода
Ти пропустив мій перший клас і закінчення школи
Перший і останній курс, перший вихід на сцену 
Першу кров на губі, хоч бився я через тебе
Не бачив перший сольник, перші автографи 
Як після цих пісень вставали в театрах опери 
Ти не підтримав мене і не радів зі мною
Не знаєш, хто мій друг, а хто для мене ворог 
Та як би там не було я пам’ятати не вічно
Хоч, правда кажучи, ті навіть не достойний пісні 
Приспів.
Знаю не живеш, так як я живу
Знаю, що не спиш, як і я не сплю 
Свою правду ти знайшов…і я свою знайду