Час рікою пливе, як зустрів я тебе,
                 Як зустрів я тебе, моя пташко,
                                |
Довго, довго дививсь, марно очі трудив,      |
                                    |
А впізнати тебе було важко.                  | (2)

На зелені луги впали білі сніги,
Де колись ми з тобою стрічались
По дорогах зими йшли закохані ми,            |
Ясні зорі над нами сіяли. 

На своєму віку море сліз пролила,
Море суму і море розлуки,
Пролетіли літа і ти стала не та
Бо попалась нелюбові в руки.               | (2)  

Ти висока струнка, в тебе руса коса,
В тебе очі сумні, не веселі,
І уста вже не ті, не солодкі такі,           |
Скажи, хто цілував їх без мене.              | (2)

Як зустрінеш колись, привітай усміхнись,
Усміхнись, як колись усміхалась,
Хоч пройшли вже роки і ми стали батьки,      |
Але наша любов не зів'яла.                   | (2)

Як почуєш колись біля свого вікна,
Що хтось плаче і гірко зітхає,
Не вставай, не трудись, не тривож свого сна, |
Тільки знай, що тебе хтось кохає.            | (2)

А у тебе є син, а у мене дочка,
Ох як схожі вони між собою,
То давай же ми їх об'єднаєм навік,           |
Коли нам не судилось з тобою.                | (2)