Там під Львівським замком старий дуб стояв, 
 А під тим дубочком партизан лежав. 

 Він лежить не дише, так неначе спить, 
 Золотим волоссям вітер шелестить. 

 А побіля нього матінка стоїть, 
 Сльози проливає, й стиха говорить. 

 “Сину ж ти мій, сину, дитино моя - 
 були б тя не вбили, якби не війна. 

 “Було вас у мене п’ятеро синів, 
 Ти був наймолодший сину мій Андрій. 

 “Ти був ще маленький батько в бою впав, 
 Він за Україну голову поклав. 

 Я ж тебе кохала, я ж тя берегла - 
 А тепер могила тут буде твоя. 

 А позаду неї отаман стоїть, 
 З повним жалю серцем, тихо говорить. 

 “Ой не плачте, мамо, син героєм став 
 Він за Україну голову поклав. 

 Там під Львівським замком хрест березовий, 
 А на тому хресті Тризуб золотий.