У тобі так багато сторін.
Я просто не розумію,
я просто хочу спитати тебе:
чому ти настільки красива!?
Чому в мене ціла купа дивних речей,
яких я не розумію,
яких я не відкриваю тобі,
бо це все може вбити,
Тебе це може вбити.

Трошки більше, ніж навхрест,
зав’язались вузлики,
і не розірвати, і не розв’язати.
Доторкнутись до зіниць...
Я навік в тобі застиг...
Все це так спонтанно
І чомусь банально.

Знати, думати, себе побачити зі сторони,
можливо, все в житті можливо!

Приспів

З двадцять другої весни
я закину свої принципи;
Це буває рідко, але так помітно...
Друзі всі здуріли, мов
всіх понесло на любов,
і ніхто не вправі,
тут вже ніхто не вправі

стримати чи зупинити... це ж нормально...
Треба бути нам... якось жити нам!..