В місті, 
де всі ми бігаємо колами,
королі бувають голими,
того не бачимо ніколи ми.
Сонце,
 пробивається і тут до нас,
тільки хто на нього має час,
часто-часто має нас.

Приспів:
Пробки, я знову не встигаю,
і не пригадаю що це лише гра,
мені би автобаном,
мчати просто в небо,
гальма там не треба,
ні пробок, ні дерема.

Вчасно,
доберуся в пункт призначення,
із собою на побачення,
тільки це і має значення.
Пастка,
нас тримає за банальності,
і ховає істини прості,
на межі реальності.

Приспів:
Пробки, я знову не встигаю,
і не пригадаю що це лише гра,
мені би автобаном,
мчати просто в небо,
гальма там не треба,
ні пробок, ні дерема.

Приспів.

Приспів.