Закувала зозуленька
На стодолі на розі.
Заплакала дівчинонька |
В батька на порозі. | (2)

Іду яром до криниці —
Коромисло гнеться:
"Чом до мене, мій татусю, |
Ніхто не пришлеться?" | (2)

"Богач, доню, не захоче,
А бідний не сміє.
Нехай твоя руса коса |
Листям зеленіє. | (2)

Нехай твоя руса
Квітне, пломеніє,
А дівочеє серденько |
Із туги не мліє. | (2)

Козаченько чорнобривий
Буде тя кохати,
Образами батько й мати |
Буть благословляти. | (2