Летіла зозуля через мою хату, 
Сіла на калині, та й стала кувати. (2) 

Ой, чого, Зозуле, ой, чого ж ти куєш? 
Хіба ти, Зозуле, добро мене чуєш? (2) 

Якби не чувала, то би не кувала, 
Про тебе, дівчино, всю правду сказала. (2) 

Ой, Боже мій, Боже, що я наробила? 
Козак має жінку, а я полюбила. (2) 

Козак має жінку, ще й діточок двоє. 
Ще й діточок двоє, чорняві обоє. (2) 

А я ж тих діточок та й не понаймаю, 
З тобою, Марусино, в саду й погуляю. (2) 

Гуляв Козаченько неділю й дві ночі, 
Прийшов Козаченько до дівчини в гості. (2) 

Ой, Боже мій, Боже, який я удався, 
На чужій сторонці за жінку признався. (2) 

Не так же за жінку, як за дві дитини, 
Розкололось серце на дві половини. (2)