— Слухай, чоловіче, скажи мені, що би ти робив якби я померла?
— Та щоб робив, плакал би як дитина.
— Та й то усе?
— Ну, не дай того Боже. Ах, як би ти померла, тому ці би тебе поховати як Бог приказав та й воскову свічку поставив би за упокой твоєї душі.
— Ну, як вже мене поховаєш, то тоді що зробиш?
— Що зроблю, прийду з похорон та й буду плакати.
— А потому що?
— А як то що? Піду до корчми, нап'юся горілкі та й піду спати.
— Ну а як виспишся, то тоді що зробиш?
— А що ж, піду на село, ми ж люді щоби горе забути.
— Та й там собі другу знайдеш, ха?!
— Не знаю, може так, а може ні. 
— А хороби не хочеш?! Ти ліпше сам здохні як я маю умирати! Люді добри, ви бачите, він хоче, щоби я померла.
— Що жінко, <...> кто тебе зачіпає?
— Ти, ти, ти <...>