В'ється наче змiйка, неспокiйна рiчка, 
Тулиться близенько до пiднiжжя гiр. 
А на тому боцi — там живе Марiчка 
В хатi, що сховалась у зелений бiр. 

Як з кiмнати вийде, на порозi стане, 
Аж блищить красою широчiнь рiки. 
А як усмiхнеться, ще й спiдлоба гляне — 
"Хоч скачи у воду!" — кажуть парубки. 

Не питайте, хлопцi, чом я, одинокий, 
Берегом так пiзно мовчазний ходжу! 
Там, на тому боцi, загубив я спокiй, 
А туди дороги я не находжу. 

Та нехай смiється неспокiйна рiчка, 
Все одно на той бiк я путi знайду. 
Чуєш чи не чуєш, чарiвна Марiчко? 
Я до твого серця кладку прокладу.