Пам’ятаю вогонь, пам’ятаю тебе,
 Твої губи, які цілували мене,
 Все скінчилось, на жаль,
 В моїм серці печаль
 То палає, то спить,
 Але серце болить.
 Ти була як вогонь, розпалила мене,
 Ті запалені очі бажали одне.
 Ти лишила мене, я не плачу – сміюсь,
 Але в очі твої більше я не дивлюсь.

 Я благаю, ні, залишись, постій,
 Серце моє не край.
 Кожні ночі - дні я пишу листи
 Тобі так і знай.

 Згадаю день, в якому разом ми,
 Забуду ніч в обіймах самоти.
 І лиш ім’я моє звучить в устах
 І запалює з новою, новою силою нас.

 Згадаю день, в якому разом ми,
 Забуду ніч в обіймах самоти.
 І лиш ім’я твоє звучить в устах...

 Знаю я, що між нами провалля стіна,
 Знаю я, що то тільки є моя вина.
 Я караюсь і мучусь, але не здаюсь,
 І у мрії твої знову я повернусь.
 Я молю тебе лиш пробач за все
 І будуй любов знов.

 Згадаю день, в якому разом ми,
 Забуду ніч в обіймах самоти.
 І лиш ім’я моє звучить в устах
 І запалює з новою, новою силою нас.

 Щось не так, я забув справжнього життя смак,
 Те, що сталось, не гадалось навіть у жахливих снах,
 Я пригадую про зорі – срібні зорі вночі,
 Такі яскраві і лагідні, як ясні очі твої.
 Все скінчилося раптово – і тебе поруч немає,
 Довгу зоряну ніч самотній ранок міняє,
 Але душу мою темні тіні вкривають,
 І згадку про тебе кудись далеко ховають.

 Згадаю день, в якому разом ми,
 Забуду ніч в обіймах самоти.
 І лиш ім’я моє звучить в устах
 І запалює з новою, новою силою нас.