Ні вогнів, ні зір, не голубить зір,
    Жодна квітка наче й не було.
    Раптом серед віт в тиху ніч розквіт
    Перший сніг мов лебедя крило.

    Це не яблуні цвіт – не май,
    Це не пізній бузок, це знай.
    Нашу зиму приблудив
    Білий лебідь молодий. 

    Скільки довгих днів він без нас білів
    В небі синім з-поза давніх літ,
    І нарешті ось стріти довелось,
    Знову нам біліє поміж віт.