Пухнастий холод зника в обіймах у струмку зі сльозою;
Спів вітру й небо - здається поряд лиш вони з Тобою;
Й не можеш Ти слова убить,
Що груди ранять нескінченну мить...

"Я кохаю Тебе,
Я приведу Тебе в сон,
З Тобою лину в вогонь
Солодкий!

Я кохаю Тебе
Цю вічну мить, що мине,
Коли цілуєш мене
Коротку..."

Ховаєш думку, що звідусіль знову вирина до Тебе;
І слухати Тебе найбільше зараз любить зблідле небо.
В твоїх очах його уста,
Що знову й знов говорять ці слова...