А вже років 200, як Козак в неволі 
Понад Дніпром ходить, викликає долю: 
- Гей, вийди доле, із води. 
Визволь мене, серденько, із біди. 

- Не вийду, Козаче, не вийду, соколе, 
І рада б я вийти, та й сама в неволі. 
Гей, у неволі, у ярмі, 
Під Московським караулом, у тюрмі. 

- Гетьмане Богдане, нерозумний сину, 
Занапастив військо, ще й свою країну. 
Гей, занапастив, зруйнував, 
Бо в голові розуму мало мав.