(с) Ліна Костенко - Душа Моя, Знайдибіда!

Душа моя, знайдибіда!
Знайди біду, не вернешся.
Яку біду надибала?
Стоїш і не одвернешся.
Душа моя обпалена,
І, як ти ще жива?
Шукаєш, мов копалини, –
Слова, слова, слова!

Оголеними нервами
Угадуєш словам
Нестачу мікровольта
І зайвий міліграм.

Душа з очима снайпера
В трагічній німоті,
Здається, що вже знайдено.
І знову – ні, не ті!
У легкості вітрила
І в попелі згорань
Ти знаєш слово-брилу
І слово-філігрань.

Оголеними нервами
Угадуєш словам
Нестачу мікровольта
І зайвий міліграм.

Ти дома – тільки в невідомості,
Ще кожен вірш, як перше "ма"
І десь над гранями свідомості
Є те, чого іще нема.
Душа моя, знайдибіда!
Знайди біду, не вернешся.
Яку біду надибала?
Стоїш і не одвернешся.