Була весна весела, щедра, мила
Промінням грала, сипала квітки, 
Вона летіла хутко, мов стокрила, 
За нею вслід співучії пташки! 

Все ожило, усе загомоніло 
Зелений шум, веселая луна! 
Співало все, сміялось i бриніло, 
А я лежала хвора й самотна.
 
Я думала весна для всіх настала 
Дарунки всім несе вона, ясна, 
Для мене тільки дару не придбала 
Мене забула радісна весна». 

Ні, не забула! У вікно до мене 
Заглянули від яблуні гілки, 
Замиготіло листячко зелене, 
Посипались білесенькі квітки.

Прилинув вітер, і в тісній хатині 
Він про весняну волю заспівав, 
А з ним прилинули пісні пташині, 
і любий гай свій відгук з ним прислав. 

Моя душа ніколи не забуде 
Того дарунку, що весна дала; 
весни такої не було й не буде, 
як та була, що за вікном цвіла.