чесне слово, мене дістали несерйозні люди,
вони оточують всюди. плюють в спини - верблюди.
так, не сперечаюсь, себе самого важко назвати серйозним,
але віддаюсь тому, що цікаве, не дивлячись на курйози.

якщо болюче оступлюсь - є кому підняти на ноги,
я водій свого авто, себто сам обираю майбутні дороги.
якщо немає змоги дотримати слова - його не даю,
хочеш піти? іди. рішення твоє - на дорозі не стою.

в середині стільки всього за довгий час назбиралось,
дякую тобі, що моє тепло десь в душі зберігаєш.
дякую, що не дозволяєш почуватись самотнім,
іноді вечорами пусто. але якщо не часто - можна.

незнайомі люди дають більше тепла, ніж родина,
тебе ні разу не бачив, але ти даєш основне : відпочинок.
ти готова заховати від всіх бід та смертельних недуг,
тільки подумаю - посміхаюсь, ти - більше, ніж друг.

цілком усвідомлюю, що даний альбом не стане хітом,
тверезо оцінюю можливості попасти в ваш топ.
слова надто прості, рими кволі, якість підводить,
є тільки одне - щирість, саме вона не тягне під воду.

буду щасливим, якщо хоч хтось закине трек в плеєр,
хоч раз вдень одягне навушники, натисне кнопку плей.
звідти пролунає мій голос, мурашки пробіжать по шкірі,
хочу, щоб хтось в текстах знаходив себе в якійсь мірі.

це все тільки між нами, інакше бути й не могло,
ми всі робим орігамі, самі не підозрюючи цього.
кожен крок - новий згин, міняється кінцевий результат,
один вдох, наче син, дає на все життя заряд.

я і так ледь вдихаю, в мені живе дві різні людини,
одна краде кисень у іншої, йде завжди бій всередині.
одну навчив щиро кохати, іншу - завжди тримати удар,
знаєте що? мабуть ніколи не вдасться цей продати "товар".

все справедливо... мені зараз є кому віддати тепло..
виговорив майже все, що в мені увесь цей час жило..