я хочу бачити, як твої очі палають...
а поруч зі мною - палають в квадраті...
хочу, щоб посмішка з лиця не зникала...
щоб спогади фіксувались серцем, а не десь в фотоапараті...

хочу тримати за руку, тонути в твоїх очах,
бути поруч в недугу, розвіювати печаль.
хочу знати, скільки цукру покласти в чай
коли ти хворієш. але для цього потрібен час.

хочу знати твій погляд, колір твоєї душі,
щоб кожен спогад не приносив дощів.
хочу знати тепло, твого серця та рук,
щоб до тебе тягло мій вовчий дух.

хочу, мати праве крило, і щоб у тебе з'явилось ліве,
тоді ми разом зможемо полетіти високо в небеса сміло.
основне тут не "fly or wings", а дивне слово "together", 
основне, щоб не було руїн, щоб несли один одного угору, як воду гейзер.

хочу долати наші перешкоди, тримаючи тебе за руку,
щоб у нас були пригоди, які зблизять серця стукіт.
знаєш коли сонце заходить, зникає, небо - оранжево-голубе,
в часи, коли від тебе власна тінь тікає, знай - десь є щастя твоє.

з тобою готовий ділити радість, готовий терпіти фіаско,
якщо будеш поруч - ніколи не зламає любого роду поразка.
твої думки неймовірно близькі, в той же час надто далекі,
надіюсь, дозволиш мені, стати твоїм персональним поетом.

я - письменник, ти - героїня, самі оберемо сюжет,
ніхто, крім нас, не запалить нашу зірку серед комет.
поки не зустріли один одного - давали цьому світу фору,
а тепер ми together зможемо залізти по Драбині Угору.

хоч ми зараз не разом, але я завжди поруч.
ти - мій сірник, я - твій порох.
ми разом в стані влаштувати бабах,
але для цього нам потрібен час.