доводиться вичавлювати рядки, наче сік з лимона.
самотність удома - тема всім відома.
дістала втома, хочеться прийняти форму дракона,
взлетіти в небеса і почуватись поза законом.

багато чого проговорив, багато чого за-був,
думки яму рили, часто запливали за-буй.
поки альбом писався, народ : за-був, за-гув, зас-нув.
це потрібно мені, добре що вчасно збаг-нув.

якщо реп - хвороба, я занедужав давно,
які б не виписали ліки - це всерівно не то.
пустий аркуш паперу, можливість писати - 
це рятує, це те саме, що чисте повітря вди-хати.

я заплив тобі в душу, але загубився, наче титанік у морі,
збився з курсу, розламався навпіл, не поможуть зорі.
що зараз в середині? ви прослухали весь альбом,
останній трек, в пошуках музи, залишається моїм скарбом.

*********************************************

де шукати його? в дешевих барах? дорогих клубах?
квіткових клумбах? підкуплених юрбах?
можливо воно тече десь по ржавих трубах,
а можливо приходить лиш до тих, хто в шикарних шубах.

я знайду тебе, я обов'язково зроблю це,
не бачив, відповідно не знаю, де росте,
але зроблю все, щоб почути хоч слівце,
я знайду тебе, натхення, і побачу твоє лице.

*********************************************

сьогодні я закритий, ніхто не запитує чому,
ви просто отримаєте рими, і почуєте душу німу.
хтось поза очі жартує, а в лице кричить "клас",
коли душа пітьму відчує - пізно. вогник вже згас.

зараз в мене відчуття, що я можу щось неймовірне,
але більшість людей поставили на реп клеймо, вірно?
сходина за сходиною піднімаюсь по драбині угору,
вам цього не заборонити, хоч не укріпив опору.

ви включаєте треки, хочете побачити себе,
вам плювати, як іноді при написаному по ребрах довбе.
вам подавай мурашки по шкірі, взльоти до небес,
а самі не розумієте, що черствість ламає хребет.

коли вдача загляне в очі, зробить свій крок, 
зіниці розширяться, і більше не потерплять зради.
колись вона таки натисне на холодний курок,
до мене прийде муза, і не треба більше шукати правди.