Летіла зозуля
Через мою хату
Сіла на калині, |
Та й стала кувати | (2)

"Ой, чого ж, зозуле,
Ой, чого ж ти куєш,
Хіба ж ти, зозуле, |
Добро мене чуєш?", | (2)

"Як би не чувала,
То би б я й не кувала,
Про тебе, дівчино, |
Всю правду сказала." | (2)

"Ой, Боже ж мой, Боже,
Що ж я наробила,
Козак має жінку, |
А я й плюбила. | (2)

Козак має жінку,
Ще й діточок двоє,
Ще й діточок двоє, |
Чорняві обоє." | (2)

"А я й тих діточок
В найми понаймаю,
З тобой, Марусино, |
В саду й погуляю." | (2)

Гуляв козаченько
Неділю й дві ночі,
Прийшов козаченько |
До дівчини в гості. | (2)

"Ой, Боже ж мой, Боже,
Який я й удався,
На чужій сторонці, |
За жінку признався. | (2)

Не так вже й за жінку,
Як за дві дитини,
Розкололось серце |
на дві половини."