Знай, не золотом міряно нас, 
Особливий вимір має душа
На все міра своя
Не підвладний людині крокує час 
Залишаються почуття

Де слова не чутні, а сказано все
Серце погляд читає твій, погляд читає твій
Відчуває радість і біль, розуміє радість і біль

Будь, щоб обпертись на тебе могла
Як відлуння дзвіночка, як помах крила,
Синицею в руці, журавлем у небі
Так має бути, так треба

Нитка, невидима прядивне диво
Часом мереживна крізь роки 
Барви, сплетено з ним і весело
Осінь і літо, влітає віки

Будь, щоб обпертись на тебе могла
Як відлуння дзвіночка, як помах крила
Синицею в руці, журавлем у небі
Так має бути, так треба

У душі думок океан, будь поруч сонцем і вітром, неважливо далекий-близький, мій чи не мій. 

Будь, щоб обпертись на тебе могла
Як відлуння дзвіночка, як помах крила
Синицею в руці, журавлем у небі
Так має бути, так треба