Може пригадуєш, може й не згадуєш,
Як осінь палила білі світи.
А яблука падали, падали яблука,
Яблука падали в наші сліди.

Хочеться зустрічі, ніжної радості,
В серці з розлукою грається щем.
А яблука падають, хто ж їх збиратиме?
Падають яблука жовтим дощем.

Що відлюбилося, вже не полюбиться.
Тихо зітхають сонні сади.
А яблука падають, котяться, губляться,
Та не знаходять наші сліди.