На ратному полі – вої
Не довго зосталось – рідні мої
Поклали вам Право – на дань,
Милувати, або карати.
Гялархорн – піснею лине
Ще трохи – і скінчиться все, за хвилину.
Стріли – у небі парять.
Марени – слуги за нами біжать.
У небі – стяг із символом Рода
Буде битва, жорстока.
Вся Русь на змах стоїть,
За Рідну Віру, край боронить.
Ворог лютий, багато його,
Поле від нього чорно.
Вперед пішли, Русичі завзяті,
У січу, щоб нелюда здолати,
Побігли слуги темряви,
Ще трохи, й перемога Брати!
Та щось не гаразд, ріг трубить;
Відступати!!!
Не міг зрозуміти ніхто,
А було все просто...
Поки в січу ходили,
Русь нескориму – загубили.
Віра нова, порядок теж,
Що, все забули – авжеж.
Поміняли все,
Від письма, до тих хто живе.
Більш не діти, раби,
І всі славлять мерців.
Похмуре небо над Русю висить,
Гаї, замерли, кругом – нежить!
Помрачнів мій рідний краю,
Це не Русь – тебе не знаю.
Батьківщино вставай,
Святослава згадай!
Та марно усе,
Круг не воїн – все неживе.
Не Орел Перуна, Ординець грач,
Так і живуть – стон та плач.
...Може колись, прийде час,
БОГИ МОГУТНІ, ЗГАДАЙТЕ ЗА НАС