Цей білий сніг дику гору обліг,
Навіть сліду тут нема.
Безлюдне, неначе, царство, 
А царюю я сама.
І завиває вітер-хуга в серці зла…
Втримати в собі силу не змогла.

То схаменись, то доведи - ти хороша і буде так завжди!
Сховай свій дар в душі на дно. 
Вже все одно!
Все одно! Все одно! На волю шугне воно! 
Все одно! Все одно! - Я здалася вже давно!
Хай женуть! Хай цураються!
Хай кругом зима…
Та холоду я не лякаюся.

На відстані всі речі,
Малесенькі немов.
І страхи мої безодні не вернуться 
І знов, - 

Сама собі я покажу, що вільна перейти межу!
Добро і зло - їх тут нема! 
Нема! 
Все одно! Все одно! Я - і вітер, і небеса! 
Все одно! Все одно! - Умре в очах сльоза!
Це - мій світ! Тут лишаюся! 
Хай кругом зима…

Хай сила рине в землю - так бажаю я!
Як віхола заклубочиться хай душа моя! 
Я починаю розуміти - це вже край!
Немає вороття! Колишнє - прощавай!

Все одно! Все одно! Я заграю, немов зоря! 
Все одно! Все одно! - Навік змінилась я!
Ось мій світ! Ним пишаюся! 
Хай кругом зима…
Та холоду я не лякаюся.