Пам’ятаю вогонь, пам’ятаю тебе, 
Твої губи, які цілували мене, 
Все скінчилось, на жаль, 
В моїм серці печаль 
То палає, то спить, 
Але серце болить. 
Ти була як вогонь, розпалила мене, 
Ті запалені очі бажали одне. 
Ти лишила мене, я не плачу – сміюсь, 
Але в очі твої більше я не дивлюсь. 

Я благаю, ні, залишись, постій, 
Серце моє не край. 
Кожні ночі - дні я пишу листи 
Тобі так і знай. 

Згадаю день, в якому разом ми, 
Забуду ніч в обіймах самоти. 
І лиш ім’я моє звучить в устах 
І запалює з новою, новою силою нас. 

Згадаю день, в якому разом ми, 
Забуду ніч в обіймах самоти. 
І лиш ім’я твоє звучить в устах... 

Знаю я, що між нами провалля стіна, 
Знаю я, що то тільки є моя вина. 
Я караюсь і мучусь, але не здаюсь, 
І у мрії твої знову я повернусь. 
Я молю тебе лиш пробач за все 
І будуй любов знов. 

Згадаю день, в якому разом ми, 
Забуду ніч в обіймах самоти. 
І лиш ім’я моє звучить в устах 
І запалює з новою, новою силою нас. 

Щось не так, я забув справжнього життя смак, 
Те, що сталось, не гадалось навіть у жахливих снах, 
Я пригадую про зорі – срібні зорі вночі, 
Такі яскраві і лагідні, як ясні очі твої. 
Все скінчилося раптово – і тебе поруч немає, 
Довгу зоряну ніч самотній ранок міняє, 
Але душу мою темні тіні вкривають, 
І згадку про тебе кудись далеко ховають. 

Згадаю день, в якому разом ми, 
Забуду ніч в обіймах самоти. 
І лиш ім’я моє звучить в устах 
І запалює з новою, новою силою нас