Йшли селом, йшли селом партизани,
По землі українській, невільній землі. 
І у кожного зброя була за плечами,        | 
І у кожного смуток і біль на лиці.        | (2)

Біль і смуток за всю Україну,
Та за спалені хати і зрубаний сад,
За ту пісню, що чув ти колись, солов'їну, |
Але їм вже не було дороги назад.          | (2)

Бо дорога назад - це неволя,
А ховатися в лісі не будемо ми.
Ми підемо вперед - і здобудемо волю,      |
України своєї ми вірні сини.              | (2)

Хтось з них пісню завів, і вона пролунала
На всі гори Карпати, на весь рідний край,
Щоби знали усі - Україна повстала!        |
Ти лети, наша пісне, аж за небокрай!      | (2)

І не всі повернуться із бою живими,
І не всіх дочекається рідна сім'я.
Пам'ятайте ж ви їх, пам'ятайте такими,    |
Пам'ятай їх завжди, українська земля.     | (2)

Пам'ятай їх завжди так, як я пам'ятаю.
Пам'ятай лихоліття страшної війни.
Бо настане той день, що до рідного краю   |
Ще злетяться твої, Україно, сини.         | (2)
Ще злетяться твої, Україно, сини.