Знову сонце ласкаве промінь свій посилає і степам, і долинам, і потокам гірським.
 Це моя Україна день новий зустрічає -
 моя лагідна мати усміхаєтмся всім.

 Там, де Січ Запорізька духом вольності віє 
 і козацькії чайки в Чорне море пливуть.
 А на київських кручах сяє злото Софії,
 і на гору Чернечу нас дороги ведуть. 

Світлу сонця радіє Буковина й Поділля. 
І над краєм Донецьким в небі жайвір співа.
А з карпатського літа лине голос трембіти.
Все то є Україна - наша пісня жива.

Це моя Україна день новий зустрічає!
Величава княгиня усміхається всім.
Слобожини вітають запашним короваєм.
Закарпаття частує хмелем чистих медів.

А у древньому Львові пані всі гонорові.
Полтавчанок, киянок як побачиш - умреш!
Синьоокі красуні - молоді волинянки...
так подивляться в душу - очі не відведеш.

А як засвіту встануть молоді козаченьки - 
вміть честь боронити і любити дівчат.
І покличе Полісся на купальське весіля...
І принесут лелеки молодих козачат...

 Бо козацькому роду та й нема переводу.

 І у вічному небі наші зорі горять.

Це моя Україна день новий зустрічає!
Величава княгиня - погляд ясних очей.
І гостинно, і радо, щиро вас привітає... | (x2)
І запросить до хати, як поважних гостей. |