Ілюзією прожитих віків,
Поетами написаних історій.
В маленькім місті крізь полон дощів
Навік зустрілись дві крилаті долі.
Словами не можливо розказать,
Як ті серця замріяно кохали.
в таке не міг повірить навіть Бог.
Вони ж під небом високо літали.

Таких історій дуже мало на землі,
Вони кохали дуже сильно й до нестями.
Їм дуже заздрили всі очі злі
Та не зломать любові, яка жила віками.
Дивився в її очі він, тонув,
Для неї вж він був просто ідеалом
Ніхто б тоді ніколи не збагнув,
Що може все завершитись провалом.

Чи може Бог дивився не туди.
Чи може замалий для них став світ.
Не зміг він врятувати від біди
Той ніжний і закоханий політ.
Чому трапляється таке ніхто не знає.
І виникло багато запитань.
Її він досі пристрасно кохає,
Вона ж, чомусь, не хоче цих кохань.

Навіщо все це? Як це зупинити?
Нема причин. Їх не було, повір.
Коли проходить день і наступає вечір
Він наче вітер вилітав на двір.
І дивиться у гору й тихо плаче,
Шука на небі дві ясних зорі.
Одна десь над Полтавою літає,
А інша світиться у нього у дворі.

Він падав на коліна і благає,
Щоб доля повернула ту любов.
До крику, до жалю і до нестями
Він хоче обійняти її знов.
Сюжет простий: щоночі він благає
Усе вернути і почати знов.
І хай наступить день і знов засяє
Їх спільний день, де починається любов

---------------------------------------------------

Иллюзией прожитых веков,
Поэтами написанных историй.
В маленьком месте сквозь плен дождей
Навеки встретились две крылатые судьбы.
Словами невозможно рассказать,
Как те сердца замечтавшись любили.
В такое не мог поверить даже Б-г.
Они ж под небом высоко летали.

Таких историй очень мало на земле,
Они любили очень сильно и до беспамятства.
Им очень завидовали все злые глаза
Но не сломать любви, которая жила веками.
Смотрел в ее глаза, тонул,
Для нее же он был просто идеалом.
Никто бы тогда никогда не понял,
Что может все закончиться провалом.

Или может Б-г смотрел не туда.
Или может слишком маленьким для них стал мир.
Не смог он спасти от беды
Тот нежный и влюбленный полет.
Почему случается такое, никто не знает.
И возникло много вопросов.
Ее он до сих пор страстно любит,
Она же, почему-то, не хочет этой любви.

Зачем все это? Как это остановить?
Нет причин. Их не было, поверь.
Когда проходит день и наступает вечер
Он как ветер вылетает во двор
И смотрит вверх, и тихо плачет,
Ищет на небе две ясные звезды
Одна где-то над Полтавой летает,
А другая светится у него во дворе.

Он падает на колени и умоляет,
Чтоб судьба вернула ту любовь.
До крика, до сожаления и до беспамятства
Он хочет обнять ее снова.
Сюжет простой: каждую ночь он умоляет
Все воротить и начать снова.
И пусть наступит день и снова засияет
Их общий день, где начинается любовь.