1. Тихо осінь жовтим листям закружляла у гаю,
Я на тебе зачекався, наче місяць на зорю.
Вийдеш ти, та ненадовго поспішаєш до зорі,
Моє серце розриваєш на частиночки малі.

Пв:  Ну, почекай, хоч на хвилину і від мене не тікай,
Надивлюся в твої очі, мов блакитний небокрай.
У селі дівчат багато, лиш у мене ти одна,
Може зірка, може пісня, може квітка весняна.

2. Вже лелеки закружляли, понад гаєм як колись,
Мої мрії про кохання десь у вирій понеслись.
Та у серці все чекання десь надію зігріва,
Що на другий рік зійдемось, наче долі два крила.

3. Мов на крилах полетіла ти від рідної землі,
Вже у тебе є родина, я ж самотній у селі.
Тиха осінь у чеканні заблудилася на мить,
Та кохання в моїм серці чомусь сумно так болить