Думи мої (Тарас Григорович Шевчеко)

Думи мої, думи мої, 
Лихо мені з вами.
Нащо стали на папері сумними рядами?
Чом вас вітер не розвіяв в степу як пилину,
Чом вас лихо не приспало як малу дитину?!
Думи мої, думи мої,
Квіти мої, діти.
Виростав вас, доглядав вас.
Де ж мені вас діти?
В Україну ідіть діти, 
В нашу Україну!
Попідтинню сиротами - 
А я тут загину.
Там найдете щире серце 
І слово ласкаве.
Там найдете щиру правду,
А ще й може славу.
Привітай же моя ненько, 
Моя Україно,
Моїх діток нерозумних
Як свою дитину.