Спить ставок де колишуться віти,
вітерець верболозах заснув,
десь заграла плакуча гітара,
там дівчина встрічала весну.

Десь поїхав твій милий далеко,
так далеко від твого села,
і не скаже той місяць за хмари,
що у нього кохана була.

Покидаеш мене, покидаеш,
залишаеш так само одну,
і ніколи мене не згадаеш,
а з другою зустрінеш весну.

Ой не плач не журися дівчино,
ой не плач не сумуй не ридай,
через рік як цвістиме калина,
в тихий вечір мене зустрічай.

і прийшла довгожданна година,
і прийшла довгожданна пора,
знов дівчина прийшла до калини,
а милого нема тай нема.

Ой нема тай нема тай не буде,
бо така вже дівоча судьба,
треба знати як хлопців кохати,
і як вірить у їхні слова.