***

Розкажи мені казку про дощ,
Про такий, що у казці тільки.
Синій-синій липневий дощ
Ручаєм з голубої гілки.

Не про той, що вмиває брук
Так буденно аж цілу осінь.
А про той, що коханих рук
Мчить рікою в моїм волоссі.

Я підставлю йому лице,
Поцілунків дощу шумливому.
Тільки ти із сумним кінцем
Не залиш-но цю казку дивну!

Вранці сохнуть бузків кущі…
Відшуміло усе й не схлипне…
Ой, чому ви, чому, дощі,
Надто-надто короткі в липні?