Зараз як ніколи хочеться мовчати
І ледь помітно вдавати що живий я
Догорає в муках все що хотів сказати
Усе втрачає свої чари коли ти дивишся зі сторони
Даремно я шукав відради розглядати до дрібниць
і тоді я зрозумів як влаштований цей світ
і з кожним днем я бачив більше пояснити забракло слів
я гриз усе неначе божевільний
доки не збагнув куди несе
Ніхто не спиняв! Ніхто не казав! Що буде з тим хто суті шукав
я став важкий і стало гірше
біль вже насолода!
я осягаю межі!
і очі заливають сльози!
спинитися не можу
Я ледве йду
І з кожним днем я бачу більше, льється по обличчу кров
Вмирає сердце від нестачі світла і чутно як страждає бог
І кожен крок змиває грані я майже досягнув зірок
Крізь товщю слів я роздивися! 
усе що знав обернулось на пісок
Я вібрав останнє
Рвуться мязи
Втома дісталася кісток
Я дивлюсь не мов в останнє як крізь пальці сиплиться пісок
Я відчув зламавши тіло як важко дихає цей світ
Обертаючись в пів сили він зпустошував мене