I
Моя Пенелопа! Я, по-перше, 
далеко. Я був парубок моторний. 
Лелеки бачили, як рушив я на південь, 
рушив я на південь, бо набридло все. 
До того ж те, що далі завжди краще ніж те, що поруч
Твоя краща здобич — ще не здобута здобич.
Диви-диви-диви — які жовті жнива під обрієм
А ті, що під ногами вже стомлені, зломлені
Рушив я на південь, були поруч люди
Казали:тік-тік-тік, рушимо швидко. 
Усюди буде нам дім. Усюди небо нам стеля.
Пливи-пливи, мій корабель, корабель пливи…
ТІкаю

II
Плили ми морем. Бачили гори. 
Великі, до неба. Чули там гомін. Моря 
стогін. Хвилі кричали, як діти, що вночі 
плачуть у розпачі. На це диво дивились ми довго.
Потім набридло. Люди казали,
що далі будуть хвилі гучніше, море синіше
жнива жовтіші. Так і було, поки не 
опинялись ми поруч. Краща здобич — ще не здобута здобич
Плили ми далі. Мріяв я - тобі розповім,
як воно — збирати вдень сльози, щоб
ніччу пити їх серед пустель сивих.
Пливи,пливи мій корабель, корабель, пливи
ТІкаю

III
Моя Пенелопа! Я вже не пам'ятаю, 
хто ти. Кого повиваєш зараз та хто поруч плаче. 
Я питаю, у відповідь виють болота. 
П'ють свої сльози, питають: хто там, хто там...
Чому істота тягне за собой хвору душу
Рушив я на південь. Тепер мушу шукати північ. 
Колись були люди поруч. Люди…
Залишив їх під обрієм стомлених, зломлених
Те, що поруч цінуєш, поки не втратиш дотик
Лелеки бачили все, хто з них ти, Пенелопа?
Може, було так, може це росповіли пустелі
Поки пливе мій корабель-корабель, пливе
ТІкаю

I 
Моя Пенелопа! Я, во-первых, 
далеко. Я был парень энергичный. 
Аисты видели, как двинулся на юг я, 
двинулся я на юг, ибо надоело все. 
К тому же то, что дальше, всегда лучше чем то, что рядом 
Твоя лучшая добыча - еще не добытая добыча. 
Смотри-смотри-смотри - какая желтая жатва под горизонтом 
А те, что под ногами уже утомлены, сломленные 
Двинулся я на юг, были рядом люди 
Говорили: тик-тик-тик, пойдем быстро. 
Всюду будет нам дом. Всюду небо нам крышей. 
Плыви-плыви, мой корабль, корабль плыви ... 
Бегу 

II 
Плыли мы морем. Видели горы. 
Огромные, до неба. Слышали там гомон. Моря 
стон. Волны кричали, как дети, что ночью 
плачут в отчаянии. На это чудо смотрели мы долго. 
Потом надоело. Люди говорили, 
что дальше будут волны громче, море синее 
жатва желтее. Так и было, пока не 
оказывались мы рядом. Лучшая добыча - не добытая добыча 
Плыли мы дальше. Мечтал я - тебе расскажу, 
как оно - собирать днем ​​слезы, чтобы 
Ночью пить их среди пустынь седых. 
Плыви, плыви мой корабль, корабль, плыви 
Бегу 

III 
Моя Пенелопа! Я уже не помню, 
кто ты. Кого обнимаешь сейчас и кто рядом плачет. 
Я спрашиваю, в ответ воют болота. 
Пьют свои слезы, спрашивают: кто там, кто там ... 
Почему существо влечет за собой больную душу 
Шел я на юг. Теперь должен искать север. 
Когда-то были люди рядом. Люди ... 
Оставил их под горизонтом усталых, сломленных 
То, что рядом ценишь, пока не потеряешь 
Аисты видели все, кто из них ты, Пенелопа? 
Может, было так, может это сказки пустыни 
Пока плывет мой корабль-корабль, плывущий 
Бегу