Ой, при лужку, при лужку,
При широкiм полi,
При великiм табунi
Кiнь гулял по волi. 

Кiнь гулял по волi, 
Солдат – по неволi…
Ой, пiймаю, загнуздаю
Шовковою уздою.

Ой, пiймаю, загнуздаю
Шовковою уздою,
Вдарю шпорами пiд боки –
Кiнь летить стрiлою.

«Ой, лети, лети, мiй коню,
Та й вихром несися,
Проти милоï двора
Стойма становися.

Стойма становися
Та вдар копитами,
Чи не вийде дiвчинонька
З чорними бровами».

Ой, не вийшла дiвчинонька,
Вийшла ïï мати:
«Здоров, здоров, любий зятю,
Пожалуй у хату».

«Я не хочу в хату,
Хочу у свiтлицю,
Розбуджу солодкий сон,
Красную дiвицю!»

Дiвчинонька встала,
Свiй сон розказала,
Правою ручкою обняла
Та й поцiлувала.