Ой у вишневому саду
Там соловейко щебетав.
Додому я просилася,
А він мэнэ всэ нэ пускав.

Милий ти мій, прошу тэбэ.
Зоря зійшла, пусти менэ.
Проснэться матінка моя,
Будэ пытать, дэ була я.

А тэ, мила, скажи в отвіт:
Дывись, яка чудова ніч.
Весна іде, красу нэсэ,
А в тій красі радіє всэ. (ост 2 рядки – 2)

Доню моя, у чому річ,
Дэ ти гуляла цілу ніч?
Чому розплетена коса,
А на очах бринить сльоза?

Коса моя розплэтэна –
Її подруга розплэла.
А на очах бринить сльоза,
Бо з мылым розлучилась я.

Мамо моя, прийшла пора,
А я дивчина, молода.
Я жити хочу, я люблю,
Мамо, не лай доню свою.