Вибач 
За те, 
Що був особливий. 
Вибач 
За те, 
Що намагався прийти. 
Вибач, 
За те, 
Що в самотній квартирі 
Забував 
По одному 
Усі рядки. 
Крадуться роками 
Пересічні вії 
У ночі, 
У котрих немає пітьми. 
Я знаю 
Твій погляд 
Лишає надію. 
Та ти 
Замітаєш 
Усі сліди. 
Що духу 
Не стане 
Дурному поету 
Забуті 
Чарівні 
Нестерпні річки 
Потоки 
І гейзери... 
Ми гасим поволі 
Усі, 
Що тануть 
Так швидко 
Свічки. 
І вихід один 
Та ти не чулій
Не хвилюйся 
За те, 
Що до біса жорстока. 
Я далі піду. 
Ти навіки 
Застинеш  
У серці сліпого пророка. 
Що далі робити? 
Чи шукати далі
Правди в порожніх пляшках?
Я швидше піду 
Й можливо знайду 
Її 
У чужих 
Пом'ятих ліжках.