оригінал Habit - Maria Mena
сл. Льоша Донцов

Я є породженням мрії.
Ти мене бачив уві сні;
Там цілував мої вії,
Більшого ж навіть й не смів…
Ніч, то мені запорука,
Що ти не зникнеш у млі.
Це невідома наука – 
Жити на небі й землі…
Вже майже світає,
День спів твій краде,
Мене це лякає,
Ти інде-ніде…
Його відпущу, нехай ниє дощ, мов маля.
Вогонь пригощу і знову піду навмання…
Безсоромно січень у грі цій веде,
Але жодних свідчень ніхто не знайде…
Його відпущу, нехай ниє дощ, мов маля… мов маля…
Ніяковію і млію,
Тільки-но все зрозумів.
Я наче тиша і біль ллю.
Тим перемовини й вів…
Якась дивна сила
Між світів нас трима,
Хтів лишити крила,
Та все це дарма…
Його відпущу, нехай ниє дощ, мов маля.
Вогонь пригощу і знову піду навмання…
Безсоромно січень у грі цій веде,
Але жодних свідчень ніхто не знайде…
Його відпущу, нехай ниє дощ, мов маля… мов маля…