Часом буває так що хочеш почути
Речi яких нiколи б не знати
I тягне за руку тебе в то мiсце
Де думаєш краще б очей не мати

Ти дивишся в кухнi на кран i воду
А правда нi звiдки не виходить
I дивляться в очi тобi знайомi
I їхнi очi твоїм говорять...

Приспів:

Спи собi сама
Коли бiля тебе мене нема

Ти дивишся в кухнi на кран i воду
А правда нi звiдки не виходить
Тебе окидають розумiючим оком
I дуже болить хоча й ненароком

I ти ростеш, старiєш, вмираєш
А тої правди так i не знаєш
Боїшся її i вiд неї втiкаєш
I в стiнах своїх ти одна засинаєш

Приспів.

Важкий тягар звичайних слів
Зачинені двері на замок
Ні, то не сльози на очах –
Годинника живий пісок

Ні двері, ні нове ім’я
Від правди не втікав ніхто
Я бачу в дзеркалі себе
Ти бачиш бите скло